Мудрість та управління

З часів Платона мислителі, та й народ більш прагматичний, мріють про мудрих людей біля державного керма. Зараз про це ж мріють і в бізнесі: "ось був би хазяїн/директор/президент компанії мудрим"... 


Не думаю, що це в принципі можливо. Мудрість якраз веде від такої діяльності. І ось чому:

1.  Мудрість є постійне поглиблення людиною своїх знань про довколишній світ, а головне - про світ внутрішній. Процес такого перманентного дослідження навряд чи залишить час на політичну діяльність, а як тільки дослідження і рефлексія припиняються, то і мудрість починає швидко вивітрюватися. Тому мудрість державного мужа або бізнесмена може виражатися лише в оточенні себе трьома групами радників: грамотними, мудрими і хитрими. Це не гарантує збалансованості рішень, зате допоможе у розумінні опонентів чи конкурентів.
2.  Мудрість прагне уникнути пасток до того, як у них потрапити (на відміну від розуму, який завжди знайде вихід із пастки). .А сама собою політична діяльність - це пастка, передусім пастка спокуси владою. Тому мудрість оминає, на жаль, таку діяльність.  


А як же з мудрістю бізнесменів, яку зараз так часто цитують у журналах, виступах? Як же мудрі висловлювання політиків, які стали хрестоматійними? 
Щодо останніх, то вони, як правило, з мемуарів або з'явилися в часи мудрого просвітління ("Що я роблю, що відбувається?"). 
Стосовно бізнесменів, то цей феномен вартий окремих досліджень. За моїми спостереженнями, така мудрість починає проявлятися або так само, як і в політиків, у мемуарах, або в час серйозної ціннісної кризи, пов'язаної із зустріччю зі смертю...