Досить часто і у професійній спільноті та й на відкритих форумах заходить мова про те, наскільки небезпечною є відкритість у стосунках з іншими.
Для мене ця тема теж важлива і до кінця не прояснена. Проте з власного досвіду набиття ґуль і синців та досвіду консультування можу припустити, що ми часто плутаємось у поняттях "бути відкритим" і "бути роздягненим".
Бути відкритим - для мене означає готовим до будь-якої поведінки партнера і відчувати, що справишся з ситуацією, що захистиш свої кордони, не вдавшись до агресії. Тобто жити з відкритими очима і вухами, прибравши (наскільки це можливо) фільтри і стереотипи у сприйняття людей. Це непросто, але "все, що буде потім, видно зараз" (с). Подібний стан формує довіру до себе і дає змогу краще вивчити себе і оточення.
Бути роздягненим перед іншим - означає бути наскрізь прозорим, оголеним. Така собі цілковита транспарентність. І це таки провокація. Інша людина відчуває, що або є допущеною і їй дозволено господарювати на вашій території або вона стає тривожно і втікає, бо не знає, що робити з цією наготою...
"Роздягненій" людині важче захищати свою територію, бо вона не очікує вторгнення, бо не бачить його сигналів ні зі свого боку ні з боку іншої людини. Цей стан посилюється ефектом презумпції взаємності (ілюзії взаємності). Він полягає у тому, що формується стійка тенденція очікування такого само ставлення до себе з боку інших, з яким "роздягнена" людина ставиться до них. Подібне очікування сприймається як справедливе. Але інший не зобов’язаний ставитися так, як ми того хочемо: якщо ви роздягнулися, відкрилися, то це необов'язково повинен робити інший автоматично...
...Але у будь-якому випадку: якщо вже давати відсіч агресорові, то лише на своїй території, не повторюючи поведінку агресора. Це і повчально для агресора і корисно для того, хто захищається: ще раз уточнюються кордони, нема відчуття прикрості, досади опісля... Тому так важливо, як на мене, розрізняти стани - бути відкритим і бути оголеним.
Для мене ця тема теж важлива і до кінця не прояснена. Проте з власного досвіду набиття ґуль і синців та досвіду консультування можу припустити, що ми часто плутаємось у поняттях "бути відкритим" і "бути роздягненим".
Бути відкритим - для мене означає готовим до будь-якої поведінки партнера і відчувати, що справишся з ситуацією, що захистиш свої кордони, не вдавшись до агресії. Тобто жити з відкритими очима і вухами, прибравши (наскільки це можливо) фільтри і стереотипи у сприйняття людей. Це непросто, але "все, що буде потім, видно зараз" (с). Подібний стан формує довіру до себе і дає змогу краще вивчити себе і оточення.
Бути роздягненим перед іншим - означає бути наскрізь прозорим, оголеним. Така собі цілковита транспарентність. І це таки провокація. Інша людина відчуває, що або є допущеною і їй дозволено господарювати на вашій території або вона стає тривожно і втікає, бо не знає, що робити з цією наготою...
"Роздягненій" людині важче захищати свою територію, бо вона не очікує вторгнення, бо не бачить його сигналів ні зі свого боку ні з боку іншої людини. Цей стан посилюється ефектом презумпції взаємності (ілюзії взаємності). Він полягає у тому, що формується стійка тенденція очікування такого само ставлення до себе з боку інших, з яким "роздягнена" людина ставиться до них. Подібне очікування сприймається як справедливе. Але інший не зобов’язаний ставитися так, як ми того хочемо: якщо ви роздягнулися, відкрилися, то це необов'язково повинен робити інший автоматично...
...Але у будь-якому випадку: якщо вже давати відсіч агресорові, то лише на своїй території, не повторюючи поведінку агресора. Це і повчально для агресора і корисно для того, хто захищається: ще раз уточнюються кордони, нема відчуття прикрості, досади опісля... Тому так важливо, як на мене, розрізняти стани - бути відкритим і бути оголеним.
Немає коментарів:
Дописати коментар